Здолбунівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1
Здолбунівської районної ради Рівненської області
заснована у 1939 році
Мережа школи складає 21 клас, в яких навчається 423 учні. Працюють дві групи
продовженого дня для учнів 1–4 класів.
Педагогічний колектив школи складають 56 учителів, з яких 55 мають вищу педагогічну
освіту.
Із загального числа педпрацівників
–
учителів вищої категорії – 29;
–
учителів І категорії – 8;
–
учителів ІІ категорії – 6;
–
спеціалістів – 12;
–
мають звання «старший учитель» –
11;
–
Матеріально-технічне
забезпечення.
Навчально-виховний процес здійснюється у трьох
приміщеннях. До послуг учнів 25 класних кімнат, серед яких спеціалізовані
кабінети
–
історії;
–
зарубіжної літератури;
–
англійської мови;
–
математики;
–
української мови і літератури;
–
основ захисту Вітчизни;
–
хімії;
–
біології;
–
географії;
–
фізики;
–
інформатики і комп’ютерної
техніки.
Крім того, у школі є три спортивних зали, з
яких один – для учнів 1-4 класів.
У школі поглиблено вивчаються українська мова
і література (9-А клас) та математика (9-Б клас).
Учні 10-А класу навчаються за навчальними планами
філологічного профілю, а 10-Б класу
– за навчальними планами фізико-математичного профілю; учні 11-го класу навчаються
за програмою філологічного профілю
Голова
ради школи – Бондаренко Олег Володимирович
Будівництво
приміщення сучасної школи №1 відбувалося у 1936–1937 роках, тобто в часи, коли
західноукраїнські землі і Рівненщина, зокрема, перебували у складі Польської
держави, згідно з Ризьким мирним договором між Радянською Росією і Польщею від
18 березня 1921 року. Уряд Польщі проводив політику колонізації українського
населення, що, безумовно, знайшло своє відображення в освіті: в школах міста навчання
здійснювалося переважно польською мовою. Тому не дивно, що нова школа
споруджувалась як семирічна з польською мовою навчання. При цьому в місті діяла
лише одна чотирикласна українська школа, що розміщувалася у невеличкому будинку
поблизу залізниці (нині це будинок №18 по вулиці Северина Наливайка).
Події вересня 1939 року привнесли в наш край
значно ширші можливості отримання освіти та навчання українською мовою. Восени
цього ж року в приміщенні нашої школи було переведено українську школу з вул. Наливайка:
на другому поверсі розмістилась українська семирічна, а на першому – польська
семирічна школи. В українській навчалося тоді майже 400 учнів, працювало 15
вчителів.
Вторгнення гітлерівської Німеччини і тимчасова
окупація переривали навчання: всі школи міста було закрито. В нашій школі
гітлерівці розмістили свою військову частину зв’язку.
У боротьбі з гітлерівською Німеччиною загинув
директор нашої школи у 1939–1941 роках підполковник Михайло Семенович Марченко.
В роки Вітчизняної війни віддали своє життя у боротьбі з фашизмом учні нашої
школи – Сергій Приходько, Іван Оберемок, Федір Дейнека, Микола Дук, Олександр
Пашинський, Микола Шевчук та Микола Приходько, якому 26 грудня 1943 року
присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
Другого лютого 1944 року Здолбунів був
звільнений від гітлерівців, а вже 20 лютого відновлено навчання. Цього ж року
наша школа була реорганізована в середню школу №1, яка кілька років була єдиною
середньою школою в районі.
Чимало ветеранів війни поповнили педагогічний
колектив школи у повоєнні роки: Володимир Григорович Білошицький, Юрій
Данилович Береза, Василь Олексійович Мітін, Василь Іванович Говоруха, Олександр
Якимович Дзюба, Галина Володимирівна Яворська, В’ячеслав Аполлінарович
Кашубський.
1945 року перші шість випускників СШ №1
отримали атестати зрілості. В червні 1946 року був другий випуск
десятикласників школи – 12 чоловік. В період з 1944 по 1947 роки. В школі
навчалось майже 500 учнів, працювало 25 учителів. А всього в нашій школі понад 2500
чоловік отримали повну загальну середню освіту, з них 254 відзначені золотими
та срібними медалями. До речі 1989–1990 навчальному році в школі було найбільше
медалістів – 6 учнів нагороджено золотою та 7 срібною медалями.
У 1958–1959 навчальному році в школі
впроваджувалося виробниче навчання, на базі авторемзаводу створювалися
навчальні цехи та шкільні майстерні.
У 1959 році відбулося приєднання семирічної
школи №3 до нашої середньої школи.
Поступово зміцнювалась та розширювалась
матеріальна та навчальна база школи. Оскільки учнівський колектив СШ №1
поповнювали випускники семирічок з навколишніх та віддалених сіл, при школі
було облаштовано інтернат, що розташовувався в будинку №45 по вул. Княгині
Ольги. У 1962–1963 роках збудовано спортивний зал, на початку 1970-х років
пічне опалення було замінене водяним. Добудовано третій поверх школи, де
обладнано 5 спеціалізованих навчальних кабінетів. Всі будівельні роботи
проводились за найактивнішої участі шкільного колективу.
У 1960–1970 роках відбувався перехід на
кабінетну систему навчання, обладнано фізичний, хімічний, математичний,
географічний, української мови і літератури та інші навчальні кабінети, які
оснащуються технічними засобами навчання та навчально-наочними посібниками.
Найбільше, майже тисяча учнів навчались в
школі в період 1964 по 1966 роки. Працювало 70 учителів, серед них заслужені
вчителі України М. А. Кухареві, Р. Д. Остапенко.
1968 року у відповідь на клопотання колективу
СШ №1 Рада Міністрів прийняла постанову, згідно з якою школі присвоєно ім’я
колишнього учня Героя Радянського Союзу М. Т. Приходька. В школі відкрито
музей, експозиція і фонди якого постійно поповнювалися.
1967 році введено посаду організатора
позакласної роботи, яку беззмінно до 1988 року обіймала Аполлінарія Филимонівна
Кравчук.
В період з 1950 по 1990 роки директорами школи
були К. Д. Редек, О. В. Мітін, В. А. Кашубський, Б. І. Демчук, В. М. Васильєва,
а заступниками директорів з навчальної роботи – П. А. Пацюрківська, Н. О.
Кобчик, О. О. Сітало, І. П. Мазур.
За часів незалежності України з 1991 року по
1998 рік школу знову очолював Демчук Б. І.; з 1998 р. по 2005 р. – Занюк М. І. З 2005 року на посаді директора школи
працює Бишук В. М.  
 
 
| 
